Висота 0
Поверхня — живий світ над землею, де починає всякий мандрівник. Це єдиний край, яким не править жоден народ наодинці: Лісарі тримаються її глибоких лісів, Молотичі — її студених верховин, а Селезні зводять свої цитаделі там, де Поверхня ще береже лад, тоді як дикі й пасені тварини мандрують рештою. З Поверхні портали відчиняються вниз і вгору до прихованих країв світу: підземних Святилищ і Небоград Архітекторів, що обертається на орбіті, Печер нежиті, неможливих Залаштунки та Вогнедол унизу.
Поверхня — не єдиний краєвид, а багато. Спека й студінь, вологе й сухе, гора й рівнина міняються від місця до місця, розділяючи верхній світ на окремі біоми, кожен зі своїм ґрунтом, погодою, рослинністю й небезпеками. Наступні розділи описують біоми, через які мандрівник найпевніше пройде.
Розлогі, безплідні рівнини піску й голого каменю під безжальним сонцем. Вода й тінь скупі, дні спекотні, а ночі студені, і те мале, що тут живе, навчилося обходитися без усього. Вряди-годи помітиш заблудлого Лунарі у відкритій глушині, що бреде далеко від усякого Святилища.
Глухі хащі старих дерев, плямисте світло й сплутаний підлісок — тінисті, замкнені й легкі, щоб у них заблукати. Ці ліси — прихований дім Лісарі, що тримаються своїх глибин і рідко дають чужинцеві відшукати стежку.
Спекотні, вологі й зарослі — густа зелена хащоба і, у низинах, стояча вода болота й трясовини. Очерет і мул ховають Болотник, терплячого хижака-засідника трясовини, тож лишайся в русі й добре далеко від густих очеретів.
Смугасті пустища червоного каменю й глини, сухі й розбиті на бескиди, пласковерхі меси й круті яри. Вражаючі на вигляд і важкі, щоб перетнути, зі скупою водою й підступною ходою. І тут вряди-годи помітиш заблудлого Лунарі, що пробивається крізь камінь далеко від усякого Святилища.
Розлогі, відкриті трав’яні рівнини — лагідні, рівні й найласкавіші із земель Поверхні, найпевніше місце, щоб віднайти опору під ногами. Де рівнини сходять до річок, озер і моря, Селезні зводять свої цитаделі, бо вони у воді так само вдома, як і на суші.
Студені верховини — мерзлі рівнини й круті, засніжені гори, де повітря розріджується, а сніг ніколи не тане. Це рідна земля Молотичі, що розкошують у холоді й на висотах, що валять усякого іншого.