Селезні — лицарський орден Поверхні: лицарі, що походять від качок, присяглі кодексу старшому за будь-кого з них.
Швидкість 110% · Здоров'я 100%
Селезень — двоногий лицар, що походить від качок: наділений дзьобом, опірений у барви свого роду, з перетинчастими кистями й стопами, широкий у грудях і кремезний у ногах. Вони носять повний латний обладунок, викуваний за їхньою статурою, — шолом влаштовано так, щоб умістити дзьоб, — і володіють довгим мечем (майже завжди іменованим) і щитом. Між собою вони говорять кряканням і сурмним гласом: справжньою й прадавньою мовою, у якій висота тону й ритм несуть зміст, а спільної говірки вчаться задля чужинців, мовлячи нею з гугнявою, обрубаною вимовою. Їхній обладунок влаштовано для води, і вони плавають швидше й довше за будь-який інший народ Поверхні, навіть у повному обладунку.
У битві Селезень — найкращі важкі бійці Поверхні: дисципліновані лави, неперевершений обладунок, підтримувальне бойове чаклунство й дана кодексом певність, що не впадає в паніку. Та вони повільні, передбачувані й зв’язані своїм кодексом — Селезень не вдарить у спину втікача й не нападе на беззахисного, а прудкий боєць на сухій, нерівній землі може триматися попереду нього весь день. Мандрівникові, що з’являється відкрито й чинить із честю, пропонують навмисну гостинність і чесне випробування на турнірі; того, хто перемагає підступом, пам’ятає весь орден, у письмі, навіки.
Селезні стережуть прадавні арени, звані Тиглями, з пори перед усякою живою пам’яттю й зводять обіч них свої укріплені Цитаделі, поділювані, неохоче, з Молотичі, що шанують ту саму землю священною з зовсім інших причин. Вони — найчисленніші впорядковані створіння Поверхні, і де Поверхня ще береже закон, це здебільшого закон Селезнів.
Вони стверджують, що Vox Maxa є кодекс: зв’язний взір праведної поведінки — тримати слово, вітати супротивника, приймати поразку з гідністю, захищати тих, хто не може захиститися, ніколи не бити в спину, шанувати імена полеглих. Турніри, що вони тримають при Тиглях, — суди честі, де кодекс випробовується й гартується, а найбільші їхні поборники зараховуються до лику святих по смерті, і імена їхні бережуться в сувоях ордену.